Про конкуренцію у садівництві нашої країни навіть мова не йде –господарства скоріше виступають
соратниками в роботі з відродження цієї галузі. Найбільш показовою в даному напрямку є діяльність чернівецької корпорації «Дністер».Дві сотні садоводів під головуванням Михайла Бабія забезпечують практично усю країну якісною продукцією. Чи варто очікувати цього і надалі, розповідає президент об’єднання.

«Напої. Технології та Інновації»:

Михайле Олексійовичу, уже багато років ви очолюєте одну з найбільших та найвпливовіших садівничих корпорацій України і як ніхто інший знаєте про ситуацію, що склалася в садівничій галузі нашої країни.

Михайло Бабій:

На жаль, ситуація складається не найкращим чином. І головна причина скрутного положення,
в якому опинилося садівництво сьогодні, – це відсутність коштів у державі для омолодження садів. Майже 50% старих насаджень взагалі не приносять урожаю, хоча й досі числяться в загальному реєстрі. Їх необхідно викорчовувати та засаджувати новим посадковим матеріалом. Надія на те,
що це вдасться здійснити, ще жевріла, коли в нормативних документах, що стосувалися розвитку садівництва, урядом були закладені необхідні кошти. Однак постанова з усіма змінами та доповненнями була позбавлена цієї статті витрат. До цього додайте ще ситуацію з розпаюванням земель. Розділені ділянки стоять нікому непотрібними, і, врешті-решт, без належного догляду сади перетворюються на розсадники хвороб і шкідників.

«Н.Т.І»:

З огляду на таку невтішну реальність, яким чином корпорації «Дністер», та й Чернівецькій області загалом, вдається активно розвиватися?

М.Б.:

З початку свого заснування у 1997 році корпорація «Дністер» налічувала всього 9 господарств Со-
кирянського району. Сьогодні ж до її складу входять понад 200 господарств різної потужності: як малі, так і великі. До списку найбільших я би відніс фермерські господарства «Буковинський сад», «Буковина Агросвіт», «Гаука», «Голд Сад», «Лилия», ПП «Перспектива», ПП «Шанс 2004». Загаль-
на площа садів корпорації «Дністер» складає 13,5 тис. га.Нам вдалося буквально «заразити» область садівництвом. Ціною багатьох зусиль у свій час ми омолодити дерева, що дозволило продовжити термін плодоносіння ще на 25 років, налагодити роботу з науковцями і т.п.

«Н.Т.І»:

Яких результатів у кількісному еквіваленті вдалося досягти на сьогоднішній день?

М.Б.:

Якщо брати статистику загалом по Україні, то урожайність Чернівецької області у п’ять разів вища, ніж в інших регіонах. Загалом наші сади, з урахуванням і нових, і старих насаджень, дають по 120-150 центнерів з одного гектару землі. Тобто на сьогоднішній день область видає близько 250 тисяч тонн садівничої продукції. І це не межа. Я впевнений, що через три-чотири роки ця цифра
збільшиться до 500 тисяч тонн.

«Н.Т.І»:

Яка продукція для корпорації є пріоритетною?

М.Б.:

80 відсотків вирощуваних плодів по кожному з господарств, що входять до корпорації, складають яблука. Далі у порядку зниження кількості насаджень ідуть груші, персики, сливи.
Такий розподіл на сьогоднішній день обумовлений тим, що яблука є одним із найцінніших продуктів і до того ж найкращим з точки зору зберігання. Наразі ми займаємося встановленням холодильного обладнання для зберігання фруктів. У цьому році, згідно з нашими планами, буде за-
пущено шість холодильних камер, що дозволить збільшити кількість іншої продукції, наприклад, груш, персиків та слив.

«Н.Т.І.»:

На які ринки реалізується продукція корпорації «Дністер»?

М.Б.:

Більшість продукції, близько 85%, реалізується на території України. Основні покупці: Київ, Львів, Крим і Донбас. 15% забирає Росія, Білорусь, незначна частка належить Грузії. Експортуємо в основному яблука. Інтерес до цього продукту обумовлений його неповторними смаковими якостями, а також вмістом мікро- і макроелементів та вітамінів. Досягти такого балансу можливо лише за умови вирощування в нашій кліматичній зоні Пруту і Дністра. Звичайно ж, уся наша продукція відповідає світовим стандартам. І на сьогоднішній день ми продовжуємо шукати
шляхи виходу на інші ринки, зокрема, вже маємо декілька попередніх запитів з країн Європи.

«Н.Т.І.» :

Чи вся продукція реалізується винятково в свіжому вигляді?

М.Б.:

Так, звичайно. Лише «неліквід» – пошкоджені плоди – ми перероблюємо на концентровані натуральні соки, та поставляємо їх до Європи. На жаль, в Україні на таку продукцію майже немає попиту. Наші громадяни не готові купувати справжні натуральні соки через їх високу вартість. Хоча ми вважаємо, що напрям переробки нашої продукції є дуже перспективним. Так, у планах корпорації на найближчі роки – налагодити виробництво натуральних соків, дитячого харчу-
вання, джемів, варення, можливо, навіть кальвадосу. Сировини буде навіть більше, ніж достатньо. Адже за мінімальними розрахунками, наші господарства через три-чотири роки будуть вирощувати більше, ніж та ж Голландія. Важким питанням залишається лише придбання необхідного обладнання. Ввозити його доведеться з-за кордону. І якщо європейський виробник може придбати лінію з виробництва соків, наприклад, за 70 тис. євро, то через високе ввізне мито для нас ціна зросте до 115 тис. євро.

«Н.Т.І.»:

Чи плануєте ви змінювати сортовий склад садів?

М.Б.:

Навіть при сильному бажанні нам це навряд чи вдасться. Ми – заручники сортового районування,
що востаннє проводилося ще 50-60 років тому. На жаль, сьогодні виведенням нових ніхто, по суті, не займається. Так само, як майже не проводиться оздоровлення саджанців. Наша корпорація знаходиться у більш вигідному положенні, тому що ми маємо власні 33 плодорозсадники,
котрі щорічно вирощують близько 4 млн саджанців. При тому, що для задоволення власних потреб нам достатньо 1-1,2 млн. Залишок продається за межі області, що також становить ще один напрям нашої роботи.

«Н.Т.І»:

Михайле Олексійовичу, ми знаємо, що Ви є постійним ініціатором навчань садоводів.Яким чином з’явилась ця традиція?

М.Б.:

Суто з бажання вивести садівничу галузь країни із занепаду. Наші наукові семінари проводяться вже не один рік і добре знані по всій Україні. Зовсім недавно, 25 липня, відбулася чергова зустріч, гостями якої стали садівники із 17 областей України. Ми постійно працюємо над тим, щоб збільшувати власний багаж знань. Задля цього спілкуємося з іноземними колегами, відвідуємо їхні господарства. Варто відзначити, що на сьогоднішній день високий рівень розвитку садівництва показує Польща, завдяки активній підтримці з боку держави. Україні ж на сьогоднішній день, в першу чергу, необхідно відновити єдину структуру державних органів, що відповідають за садівництво, виноградарство і т.д. На даний момент у Міністерстві АПУ є лише один відділ, відповідальний за цей напрям. Але робота його співробітників в основному стосується перевірки розподілу коштів та документації. А такий важливий вектор як розробка технологій садівництва, їх впровадження, на жаль, не реалізується. Багато фермерів стикаються з тим, що заклавши сад, вони просто не знають, що робити далі, як за ним доглядати. І в цьому випадку якраз і повинні долучитися регіональні відділи такої єдиної структури. Наразі виходить так, що наука відсторонена від садоводів. У міністерських комісіях немає жодного спеціаліста-садовода, а вони вкрай необхідні при роботі в Києві і тим паче в регіонах. Думаю, що кошти на утримання комітету, який би якраз і займався розбудовою єдиної системи, можна взяти з того ж 1-відсоткового збору. Повірте, ці витрати при нормальній роботі обернулися в суми в десять разів більші. Дуже хочеться, щоб наші посадовці мали змогу частіше відвідувати господарства, для того щоб розуміти справжню ситуацію, що склалась у галузі. А ми ж зі свого боку будемо працювати ще старанніше.