«Напої. Технології та Інновації»: Олександре Івановичу, на Департамент покладено робо-
ту з удосконалення механізмів регулювання та захисту внутрішнього ринку згідно з правилами СОТ, а також експорту продукції харчової промисловості. Чи можете Ви розповісти докладніше, яких успіхів було досягнуто у цьому напрямку? В першу чергу стосовно обігу алкогольної продукції на території України.

Олександр Куць: Вступ України до Світової організації торгівлі є необхідним практичним кроком на шляху до європейської інтеграції, отже, одним із головних пріоритетів економічної політики та одним з головних завдань Уряду України. Членство у СОТ розглядається як системний фактор
розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним
інтересам України. Позитивні зрушення у цьому напрямку спостерігалися в 2010 році, зокрема, за інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відбулось зростання обсягів зовнішньої торгівлі і залучення іноземних інвестицій. Так, за підсумками 2010 року, порівняно з
попереднім, зростання експорту становило 29,6%, або $ 51 млрд 430,5 млн, імпорт зріс на 33,7%, або $60 млрд 739,9 млн. Помітними були зрушення і в питанні експорту товарів: до країн СНД, порівняно з 2009 роком, зріс на 39,1%, до країн ЄС – на 37,5%. Зовнішньоторговельний обіг основних видів продукції харчової та переробної промисловості у 2010 році склав
$9,97 млрд, що порівняно з минулим роком більше на $2 млрд або на 25%. Зовнішньоторговельне сальдо позитивне і дорівнює $2,15 млрд або в 1,9 рази більше, порівняно з таким же періодом минулого року. Експортовано продукції харчової та переробної промисловості на суму $ 6,1 млрд, що на 33 % або на $1,5 млрд більше ніж у 2009 році. Прямі іноземні інвестиції у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів з 1 січня 2008 року по 1 липня 2011 року зросли на $462,2 млн до $ 2023,4 млн.

«Н.Т.І.»: А чи відчули ви зміни стосовно обсягів іноземного капіталу. Якщо вже Європа зробила
такий крок для того, щоб прийняти Україну до своєї спільноти?

О.К.: Так, звичайно. Україна стає більш привабливою для інвестицій. Адже важливою перевагою набуття країною членства в СОТ є створення прозорого та передбачуваного бізнес-середовища. Звичайно, що обов‘язковою умовою для цього є удосконалення систем стандартизації, сертифікації, застосування санітарних, фітосанітарних заходів та технічних регламентів, що сприятиме запровадженню на вітчизняних підприємствах ефективних систем управління якістю. Над цим працюють усі підрозділи профільних міністерств. І ми маємо перші надбання. Так, збільшення обсягів приросту іноземного капіталу у 2010 році становить 4,7 млрд доларів,
або 4,9%, що дозволило збільшити загальну суму прямих іноземних інвестицій в економіку до 44,7 млрд доларів, що на 11,6% більше показника на початок 2010 року. Майже 78% приросту іноземного капіталу забезпечили країни Європейського Союзу і майже 21% – країни СНД.

«Н.Т.І.»: Вступ до СОТ вніс багато протиріч у галузь вітчизняного виноробства. Чи можете ви
твердо сказати, які рішення, в тому числі стосовно використання географічних позначень?

О.К.: У рамках зобов`язань перед СОТ з 1 січня 2011 року Україна обнулила імпортні мита на спирт, лікеро-горілчану продукцію, вермути та інші виноградні вина з додаванням рослинних або ароматизованих екстрактів, сидр та пері. Це одне з відтермінованих зобов`язань, які були передбачені ще при вступі до Світової організації в 2008 році. Однак, відповідно до Консолідованої тарифної пропозиції України, у 2011 році для деяких видів алкогольної продукції все ж таки було передбачено ставки ввізного мита: вина ігристі – 1,5 євро за 1 л; інші вина; виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту (у посудинах місткістю 2 л або менше) – 0,3 євро за 1 л; інші вина; виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту (інші)
– 0,4 євро за 1 л; інше виноградне сусло – 10%, що створює певні преференції для виробників зазначеної продукції на внутрішньому ринку. Проте в рамках переговорного процесу щодо ство-
рення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС виникли певні неврегульовані питання, зокрема європейська сторона наполягає на взятті під охорону списку в обсязі близько 3 тис. найменувань на вино, виноробну, алкогольну, сільськогосподарську продукцію та продукти харчування, що створює певні проблеми для виробників коньячної та виноробної продукції, оскільки при цьому буде заборонено застосовувати в Україні географічні позначення «коньяк», «шампанське», «мадера», «херес» тощо. З метою захисту вітчизняних виробників зазначеної продукції
Мінагрополітики запропонувало декілька шляхів врегулювання зазначеного питання, один із яких – це можливість отримання вітчизняними виробниками алкогольної продукції компенсації від ЄС за збитки, отримані ними у разі відмови від використання географічних позначень на зазначену
продукцію. Сподіваємося, така пропозиція не залишиться поза увагою європейських комісарів.
Важливо пам’ятати, що основним політичним, а в подальшому й економічним наслідком вступу до СОТ є активізація переговорів з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Укладення угод про вільну торгівлю має
на меті диверсифікацію та нарощування обсягів експорту української продукції.

«Н.Т.І.»: Яким чином уряд захищатиме вітчизняного виробника у разі збільшення присутності на ринку України імпортної продукції?

О.К.: Підвищення споживчого попиту на вітчизняну алкогольну продукцію, у порівнянні з імпортованою, в ринкових умовах на внутрішньому ринку залежить в першу чергу від її якості. Завдяки діючому механізму розподілу коштів одновідсоткового збору, який передбачений Законом
України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», та згідно із заходами, передбаченими Програмою розвитку виноградарства та виноробства України до 2025 року з метою підвищення ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності виноробної продукції та максимального задоволення споживчого попиту, Мінагрополітики здійснюються певні заходи, зокрема: збільшуються обсяги закладення виноградників, впроваджуються ресурсозберігаючі технології, прогресивні агротехнічні заходи, що сприяють підвищенню врожайності винограду, проводиться сортова реструктуризація виноградарства, а також поглиблюється інтеграція виноградарства, промисловості й торгівлі шляхом створення єдиного циклу «виробник винограду – виробник вина – фірмова торгівля – споживач».

«Н.Т.І.»: Ви недарма згадали про використання інноваційних технологій. Сьогодні все більше
виробників роблять ставку на впровадження інноваційних технологій. Яким чином департамент підтримує даний напрям?

О.К.: Для посилення інтеграції науки та виробництва й оптимізації структури науково-дослідних установ харчової промисловості фахівці Департаменту продовольства розробили та наразі узгоджують із зацікавленими центральними органами виконавчої влади проект постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо оптимізації мережі науково-дослідних установ окремих галузей
харчової промисловості». Це дасть можливість запровадити на основі інноваційної моделі розвитку галузей харчової промисловості механізм розроблення та виконання науково- технічних програм, сприятиме залученню недержавних коштів для фінансування досліджень та розробок, оптимізує
витрати на утримання мережі науково-дослідних установ та їх чисельності.

«Н.Т.І.»: Виноробство – одна із найбільш постраждалих від фальсифікату галузей харчової промисловості. Чому, на вашу думку, робота із перешкоджання виробництву та/або ввезенню
фальсифікованої продукції не є дієвою?

О.К.: Інструментом, що дозволяє державі захистити своїх громадян від споживання недоброякісної і небезпечної продукції, є процедури оцінки відповідності. Зазначені процедури по відношенню до імпортованої продукції в Україні проводяться на доринковій стадії. На стадії обігу продукції,
тобто на ринку, відповідність продукції вимогам технічних регламентів визначається шляхом проведення державного контролю та нагляду уповноваженими органами виконавчої влади. У разі виявлення в результаті контрольно-наглядових заходів невідповідності продукції встановленим вимогам органи державного контролю та нагляду застосовують законодавчо передбачені заходи щодо недопущення вчинення шкоди споживачеві.

«Н.Т.І.»: Олександре Івановичу, у 2011 році збігає термін дії Програми розвитку спиртової галузі на 2007-2011 роки. Які пункти документа вдалося реалізувати? Над чим робота продовжиться вже у 2012 році?

О.К.: Програму розвитку спиртової галузі на 2007- 2011 роки було прийнято з метою збереження виробничого потенціалу та створення умов для ефективної роботи спиртової галузі шляхом завантаження потужностей спиртових заводів на виробництво ВКД (високооктанова кисневмісна добавка) та використання спирту технічного на виробництво продукції технічного призначення.
Необхідність прийняття зазначеної програми була обумовлена різким падінням обсягів виробництва та реалізації спирту в цілому по галузі у зв’язку із вилученням у 1997 року Російською Федерацією, до якої експортувалося близько 30 млн дал спирту етилового українського виробництва, з режиму вільної торгівлі, що призвело до дисбалансу між потужностями із виробництва спирту та обсягами його виробництва. Зазначеною програмою було визначено переліки підприємств спиртової галузі за напрямками виробництва: виробники спирту, виробники біоетанолу, виробники продукції технічного призначення, виробники спирту для технічних потреб, виробники біопалива, виробники біогазу, виробники кормопродуктів на основі післяспиртової барди та реструктуризації неперспективних підприємств. Незважаючи на те, що на реалізацію передбачених програмами заходів бюджетні кошти не виділялися, завдяки залученим інвестиціям та за власні кошти спиртових заводів для налагодження виробництва біоетанолу на Хоростківському, Івашківському, Коростишівському, Наумівському, Триліському спиртових заводах змонтовано установки дегідратації спирту етилового на мембранах, на Лохвицькому спиртовому комбінаті налагоджено виробництво біопалива (БІО-100) на основі компоненту моторного
палива альтернативного (КМПА). Протягом попередніх років розроблено науково-технічну документацію та було придбано обладнання, необхідне для організації виробництва зневодненого спирту (біоетанолу), на Жовтневому і Тростянецькому спиртових заводах та Кам`янському спирто-горілчаному комбінаті.

«Н.Т.І.»: Тим не менше ринок біоетанолу в Україні так і не було активовано. Державні спиртові заводи так і залишилися не задіяними.

О.К.: Перешкодою для створення вітчизняного ринку біоетанолу стала законодавча неврегульованість обов’язковості його використання у виробництві бензинів сумішевих, а також відсутність попиту на біоетанол зі сторони підприємств – виробників бензинів сумішевих і стимулю-
вання. На даний час встановлені потужності з виробництва спирту етилового у розрахунку на рік складають 58,3 млн дал спирту, його потреба на внутрішньому ринку складає близько 26 млн декалітрів, що призвело до ситуації, коли третина спиртових заводів не забезпечена достатніми обсягами реалізації спирту. У зв’язку із цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро- горілчаної промисловості», здійснюється реорганізація спиртової галузі. На даний час проведено реорганізацію 32 державних спиртових заводів, на базі яких створено 34 структурних підрозділи ДП «Укрспирт», загальна річна потужність яких складає понад 26 млн дал спирту, що забезпечує
100-відсоткову потребу внутрішнього ринку (за 2010 рік потреба спирту склала 22,3 млн дал).
Уже практично завершилось формування переліку споживачів спирту та переліку спиртових заводів, які задовольняють потребу підприємств-споживачів спирту на внутрішньому ринку.

«Н.Т.І.»: За рахунок чого можливо відновити потужності спиртових заводів?

О.К.: За останні роки більше 95 відсотків спирту, який реалізується на внутрішньому ринку України,
використовується для виробництва алкогольних напоїв. Збільшення використання спирту в цьому напрямку практично вичерпано, а тому додатково завантажити потужності спиртових заводів можливо за рахунок розширення сфери використання спирту етилового, що потребує залучення
значних інвестицій для здійснення перепрофілювання потужностей з виробництва спирту на продукцію технічного призначення. У зв’язку із цим, з метою ефективного використання потужностей з виробництва спирту, розроблено план поетапного здійснення заходів з організації виробництва біоетанолу, добавок на основі біоетанолу, спиртовмісних рідин технічного призначення тощо.

«Н.Т.І.»: Лікеро-горілчана галузь України фактично управляється декількома компаніями
гігантами. Чи вбачає Департамент необхідності для створення більш конкурентоспроможного
середовища?

О.К.: Безперечно, одним із найважливіших завдань на сучасному етапі розвитку є розроблення стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств виробників лікеро- горілчаної галузі нашої країни. Адже конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів. Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню
до споживача.